Книжки-лауреати Ліндґрен: що прочитати українською

Об этом сообщает good-news.com.ua со ссылкой на СМИ.

Щороку одному з видатних письменників чи ілюстраторів світу за досягнення в літературі для дітей та юнацтва вручають Меморіальну премію імені Астрід Ліндґрен.

Її засновано урядом Швеції 2002 року. Передбачається, що твори лауреата близькі по духу до творчості видатної письменниці. На цю премію не номінують посмертно, тож тексти переможців – це актуальна література, цікава сучасним дітям.

У нашому огляді – книжки від лауреатів премії Ліндґрен, що виходили друком в українських перекладах. Це зріз першокласної дитячої літератури, що може слугувати орієнтиром для батьків, викладачів і бібліотекарів.

1. Моріс Сендак. Класик американської дитячої ілюстрації найвідоміший у світі за книжкою "Там, де водяться диковиська". Наразі це єдина книжка Сендака, перекладена українською, хоча доробок цього ілюстратора й письменника величезний.

Далекого 1963 року, коли "Диковиська" вперше вийшли друком, вони викликали обурення консервативних кіл у США: деякі батьки не хотіли миритися з книжкою для своїх нащадків, у центрі уваги якої – дитячий непослух. Нині такі аргументи видаються нам смішними (але не забуваймо, що й у сучасній Україні чимало невинних тем у дитячих книжках досі подекуди викликають супротив).

Досить швидко "Диковиська" завоювали прихильність якнайширшої аудиторії. Наразі за цією книжкою написано чимало наукових розвідок і монографій, а для студентів педагогічних чи художніх напрямів це хрестоматійний зразок книжки-картинки, що вражає вишуканою взаємодією тексту та ілюстрації.

Для тих, хто не встигнув познайомитися із шедевром, коротко нагадуємо сюжет: хлопчик Макс бешкетує весь вечір.

Одного вечора Макс вбрався у свій вовчачий костюм і наробив трохи шкоди. І ще трохи.

Мама на знак покарання наказує йому сидіти у своїй кімнаті. Там на Макса чекає дивовижа: невідь-звідки проростає чарівний ліс, потім хлопчик знаходить човен і мандрує в країну диковиськ. Макс стає їхнім королем. Утім йому швидко набридає володарювати, він сумує за мамою, тож повертається назад. А в кімнаті на хлопчика вже чекає смачна вечеря.

Книжка про подолання страху, дитячі імпульси та спроби їх опанування, а також про беззастережну любов до дитини попри всю "шкоду" цілком відповідає духові любові, поваги до маленької особистості та свободи, що його відстоювала шведська письменниця.

2. Кристина Нестлінґер. Перекладати цю видатну австрійську дитячу та підліткову письменницю українською почали ще в часи УРСР. 1990 року видавництво "Веселка" започаткувало серію "Лауреати міжнародної премії імені Г.-Х. Андерсена" (Нестлінґер ще 1984 року здобула цю найпочеснішу нагороду). У межах серії вийшли друком кілька дитячих повістей письменниці для молодшого та середнього шкільного віку. Згодом тексти авторки публікувалися ще в кількох українських видавництвах.

Книжки Нестлінґер свого часу привабили європейських дітей і підлітків тим, що зверталися до них без повчань, із повагою та щирістю. Це був діалог на рівних, що торкався тих проблем, які хвилювали їх найбільше. Часом – незручних чи навіть табуйованих. Як бути, якщо батьки не знаходять спільної мови? Якщо хочеться втекти з дому? Якщо ти самотній? Якщо негарний? Якщо ти закохався не в того? Нестлінґер не заплющує очей на ці складні питання, а пропонує поміркувати над ними разом, вражаючи величезним запасом розуміння, доброго гумору й неперевершеного стилю.

3. Філіп Пулман. Пулман – один із королів сучасного підліткового фентезі й володар численних нагород, найбільш відомий за трилогією "Темні початки". Її перша частина була масштабно екранізована 2007 року режисером Крісом Вайцом за участю таких зірок, як Єва Грін, Ніколь Кідман і Деніел Крейг.

Найсвіжіший український переклад Пулмана – тетралогія "Таємниця Саллі Локгарт", що розповідає про дівчину, яка руйнує стереотипи свого часу. Активна і безстрашна 16-річна мешканка Лондона, втративши батька, увесь час стикається з небезпекою та розкриває різні таємниці.

Як і в "Темних початках", Пулман занурює читачів у доволі суворий, але видовищний світ стімпанку. Його книжки – свідома альтернатива епопеям на зразок "Хронік Нарнії" чи "Володаря перстенів", адже автор не приймає християнської основи згаданих творів.

Консерватори не раз критикували Пулмана за "атеїзм" чи виразну антикатолицьку позицію. Але тексти фантаста – яскравий приклад того, що європейська підліткова література в жанрі фентезі нарешті може вільно почуватися й досягати вершин за межами матриць, прописаних свого часу Толкіном і Льюїсом.

4. Кетрін Патерсон. Патерсон – одна з найвідоміших у світі американських дитячих і підліткових письменниць зі значним доробком. Українською вийшли друком дві її книжки – "Міст у Терабітію" та "Неперевершена Ґіллі Гопкінз".

Історія про Ґіллі торкається теми усиновлених дітей. Головна героїня живе в притулку, від неї вже відмовилися кілька родин. Але тепер "проблемна дівчинка" потрапляє до місіс Троттер. Цю дуже просту, навіть простувату, але доброзичливу жінку, здається, аніскілечки не бентежать "колючки" Ґіллі, якими та захищається від усього світу. Троттер без нарікань дбає про названу доньку, чимало розуміючи і прощаючи. І поступово серце дівчинки тане й відкривається для людей, адже її нова мама володіє чарівним секретом – безумовною любов’ю.

5. Шон Тен. Австралієць Шон Тен – один із провідних ілюстраторів сучасності, у доробку якого чимало не тільки літературних і художніх нагород, але й "Оскар" 2011 року за найкращу анімаційну короткометражку "Загублена річ". В Україні вийшов друком його графічний роман "Прибуття", який за допомогою суто візуального ряду розповідає непросту й зворушливу історію іммігранта, змушеного покинути родину, аби облаштуватися в новій країні.

Тен наповнює книжку фантастичними, експресивними образами, щоб загострити читацьке сприйняття: між будинками шмигають велетенські хвости, у коробках живуть химерні істоти, а міста нагадують урбаністичні пейзажі з інших планет. Читач мимоволі опиняється в тій самій точці досвіду, що й головний персонаж. Перед ними обома відкривається новий, незрозумілий світ із чужими реаліями. Його доводиться впускати в себе по краплині в просторі цілковитого мовчання, адже персонаж не розуміє чужої мови, а читач у графічному романі без слів її позбавлений узагалі. Та поступово герой знаходить знайомих, друзів і возз’єднується з родиною – комунікаційні розриви між людьми подолані спільністю непростого досвіду.

Ілюстрації Тен виконує у відтінках сепії, тому вони нагадують старі фотографії, а завдяки ритмічній зміні загальних, середніх і великих планів "Прибуття" композиційно ближче до мультиплікації, ніж до формату книжок-картинок.

6. Гюс Кейер. Нідерланди мають потужну самобутню дитячу літературу, яку досі українцям вдавалося успішно ігнорувати. Наприклад, майже непоміченим пройшов свого часу переклад лауреатки премії ім. Г.Х.Андерсена Анні Шмідт. Після такого прорахунку ми просто не маємо права допустити повторення ситуації з Гюсом Кейером (утім, він уже не потрапив до списку книжок, які закуплять для публічних бібліотек)

Порівнювати письменників некоректно, але зробімо в даному разі виняток, гаразд? Отже, так, для тих, хто ще не чув про чарівника Гюса: Кейер – це такий собі нідерландський Ульф Старк, але без північної меланхолійності, з більшим відсотком гротеску, буфонади й безкомпромісною іронією у французькому стилі. Сподіваємося, пан Гюс не образиться, що доводиться описувати масштаб його таланту в такий спосіб.

"Зухвала" – так називає сам автор історію свого персонажа у "Книзі всіх речей". Він, авжеж, іронізує. Перед нами історія 9-річного Томаса, який бачить трохи більше, ніж інші люди. Тропічних рибок у каналах Амстердама, горобців із сурмами чи Ісуса, але без бороди і в сукні. Та насправді "зухвалими" у книжці є зовсім інші речі, наприклад, домашня тиранія, насилля чи системна дегуманізація. "Зухвало писати про таке дітям!" – подумає хтось і тим лише вкотре підтвердить потрібність цієї книжки.

7. Барбру Ліндґрен. Не родичка, але духовна спадкоємиця Астрід написала сотні книжок. Її твори для дітей перекладено понад 30 мовами світу. Ліндґрен також лауреатка Премії імені Андерсена. Українською вийшла друком лише одна її книжка – "Лоранґа". Поєднуючи поетику нісенітниць, гротеск, буфонаду, нестримну фантазію та блискучий гумор, Ліндґрен описує дуже незвичну родину, що живе посеред лісу.

Тато Лоранґа слухає тільки естрадну музику, бо від іншої в нього болить живіт. Дід Д’Артаньян живе в сараї трохи далі від усіх, бо боїться бактерій. Прадід такий старий, що живе на верхівці дерева й лише зрідка кує, як зозуля. А син Масарин просто весь час їсть булочки.

"Мене щоразу шокують ці химерні небилиці. Ні Лоранґа, ні Масарин, ні Д’Артаньян не кажуть жодного розумного слова, але без них я не уявляю свого життя", – писала про книжку своєї однопрізвищниці й учениці Астрід Ліндґрен.

Ліндґрен лукавила. "Лоранґа" – це семантично дуже щільний, навіть перенасичений текст, за кожною фразою якого ховаються численні алюзії та промовляють культурні коди. Нісенітниці ж, як і, скажімо, буддійські притчі, виносячи нас за межі звичних логічних схем, тримають у напрузі, а отже, розвивають мислення й фантазію.

8. Вольф Ерльбрух. Знаменитий німецький ілюстратор і письменник торкається непростих, часом провокативних тем. Одним батькам з ними важко змиритися, інші з полегкістю зітхають: "Нарешті хтось про це написав! Як же ми чекали на таку книжку!"

"Леонард" зосереджується на темі подолання страху, а також бажанні батьків "мати нормальну дитину". "Ведмеже диво" розповідає про ведмедя, який дуже хотів мати нащадка.

Однак що зробити, щоб стати батьком-ведмедем, він ніяк не міг придумати, скільки не сушив собі голову. Одного ранку він набрався духу і щосили проревів у ліс: "Хто-небудь, скажіть мені, де взяти дитину?"

"Качка, смерть і тюльпан" – філософська історія про прийняття смерті, яка постає для дітей не чимось страшним, а частиною природного порядку речей.

Уже легендарна книжка-картинка "Про малого крота, який хотів дізнатися, хто наклав йому на голову", яку Ерльбрух ілюстрував, торкається "туалетної" теми. Нею діти активно цікавляться в певному віці, тож книжка допомагає проговорити її з малюками.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube

Валентина ВЗДУЛЬСЬКА, Читомо



Джерело статті: “http://uainfo.org/blognews/1567672429-knizhki-laureati-lindgren-shcho-prochitati-ukrayinskoyu.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя